Ліна Костенко, «Записки українського самашедшого»

Цитати

Майбутнє щодня стає минулим.

Добре, що Господь увімкнув нам ближнє світло свідомості, бо якби дальнє, схибнутися можна.

Мабуть, у всіх родинах буває оце переродження в побут. Будні роблять людей буденними.

Україна — це резервація для українців.

Дружина спить, я дивлюся у стелю. Втім, вона, здається, теж не спить, чекає, поки я засну, щоб теж дивитися у стелю.

Якщо я не виживу, то людство й не помітить, а якщо людство не виживе, то й мені гаплик.

Є такий вид самотності — сидіти перед телевізором, не вмикаючи світла.

Мудрість мужчини — промовчати, коли говорять стихії.

Мене ображає цей іронічний і поблажливий тон. Я перестаю бути сильною статтю в її очах, вона — слабкою в моїх. Я замикаюся в собі, вона виходить із себе.

Жіночий імператив завше один: ти винен і ти повинен. Добре, що я все це слухаю впіввуха, а то й упівсвідомості. Якби ще й жінка говорила впівголоса.

Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи. А такі, як оце ми, все надіються, що якось воно буде.

Купідон стріляв не в геніталії, а в серце.

Манія величі — це хвороба. Комплекс меншовартості — теж хвороба. Тільки ще гірша.

Нашого цвіту по всіх борделях світу.

У нас уже є маркети й супермаркети. Холдинги, лізинґи й консалтинґи. Рейтинги, брифінги, автобани й хабвеї. Жлоб-шоу, фаст-фуди і сендвич-бари. Рейдери, трейдери, рокери, брокери, кілери, ділери, трасти і педерасти. Все як у людей.

Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг?

Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч.

Жінки довше переживають образу, незалежно від того, вони образили чи їх ображено.

«Нове покоління вибирає пепсі». Нове покоління багато що вибирає, пепсі чи не пепсі, воно вибирає своє життя. Це вже статисти іншої драми, до якої будуть байдужі вже колись інші покоління.

20 червня. Завтра перше повне затемнення Сонця у новому столітті.

Ми ж їх обираємо не тому, що хочемо обирати, а тому, що вони хочуть бути обраними.

— Вихід! — закричав я. — Має ж бути якийсь вихід!
— Безвихідь — це теж форма існування, — спокійно сказав він.

Все наше життя — це чекання найгіршого і надія на краще. Поки що не збулась.

Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах.

Після молитви на горі Арафат здійснили обряд побиття камінням диявола. Але ті, що вже побили диявола, і ті, що ще не побили, не змогли розминутися і побилися між собою. Геніальна метафора. Диявол сміявся до сліз.

Що ж ти хочеш від суспільства, яке за одне століття пережило три суспільні формації? — сказав Лев, інвертований на пустелю. — Монархію, та ще й російську, соціалізм, не апробований на дрозофілах, а тепер ще й олігархат під псевдонімом «демократія».

В тому ж і полягає християнська суть прощення, що просять невинуваті. Винуваті і не попросили б, їх і не можна простити.

Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка!

А в масштабах людської долі — моя дружина має рацію — сльоза дитини більша за космос.

Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів.